Публікація з газети "День"
Уточню: це погляд з ліберальної Москви. Це погляд з тієї Москви, яка починає й закінчує свій день тим, що читає українські новини й переживає за український Євромайдан.
Звісно, звідси, з Москви, не бачиш усіх драматичних переплетень. Тим паче не знаючи й не відчуваючи тонкощів багатообразного українського політичного життя, не можеш упевнено робити висновки.
Проте, хочу ризикнути поділитися з вами своїми враженнями про останні події в Україні, розглядаючи їх через призму логіки персоналістської влади. Багато вже написано про те, чим відрізняються Україна й Росія. Майдан підтвердив, наскільки українське суспільство пішло вперед порівняно з нами, росіянами, у володінні відчуттям власної гідності й готовності його захищати. Але не думаю, що так само розрізняються психологія й амбіції наших лідерів — Путіна та Януковича, які працюють у форматі самовладдя й опори на свої клани. Можу передбачити, що їх відрізняє один від одного ступінь провінціалізму, жадності, мстивості, здатності ризикувати в боротьбі за свою владу та наявність владних ресурсів під їхнім контролем. Можливо, ступінь поверхневої освіченості теж. Проте, судячи з усього, їх об’єднує набагато більше — розуміння законів єдиновладності й того, що з неї не можна добровільно вийти без важких для себе наслідків. А якщо останнє правильно, то ось мої міркування про останні події в Україні, які, можливо, набувають форми безповоротності.
Уточню: це погляд з ліберальної Москви. Це погляд з тієї Москви, яка починає й закінчує свій день тим, що читає українські новини й переживає за український Євромайдан.
Звісно, звідси, з Москви, не бачиш усіх драматичних переплетень. Тим паче не знаючи й не відчуваючи тонкощів багатообразного українського політичного життя, не можеш упевнено робити висновки.
Проте, хочу ризикнути поділитися з вами своїми враженнями про останні події в Україні, розглядаючи їх через призму логіки персоналістської влади. Багато вже написано про те, чим відрізняються Україна й Росія. Майдан підтвердив, наскільки українське суспільство пішло вперед порівняно з нами, росіянами, у володінні відчуттям власної гідності й готовності його захищати. Але не думаю, що так само розрізняються психологія й амбіції наших лідерів — Путіна та Януковича, які працюють у форматі самовладдя й опори на свої клани. Можу передбачити, що їх відрізняє один від одного ступінь провінціалізму, жадності, мстивості, здатності ризикувати в боротьбі за свою владу та наявність владних ресурсів під їхнім контролем. Можливо, ступінь поверхневої освіченості теж. Проте, судячи з усього, їх об’єднує набагато більше — розуміння законів єдиновладності й того, що з неї не можна добровільно вийти без важких для себе наслідків. А якщо останнє правильно, то ось мої міркування про останні події в Україні, які, можливо, набувають форми безповоротності.
