В другій частині
перекладу розглянуті не тільки питання політики Польщі на Сході. Є декілька
моментів пов’язаних з внутрішньою політичною ситуацією в Польщі. Українському
читачеві варто звернути на невиданий для більшості наших політиків спосіб
міркування – на першому місці інтереси Польщі, а потім все інше. Зверніть увагу
на прагматичний оцінки подій на сході, а також тлумачення і розкриття політики
Заходу на пострадянському просторі та зміни в ній. Цікаве також чітке розуміння
різниці між нинішніми подіями в Білорусі і Майданом в Україні. Такого розуміння
бракує як в нашому суспільстві в цілому, так і серед «політиків»
В питаннях Білорусі Захід є або дуже слабким, або жахливо цинічним (розмова з Павлом Ковалем). Частина ІІ
Міхал Сутовскі –
Публіцист видання Krytyka
Polityczna
М.С.: Ну, то Євросоюз, а Польща має якусь
політику щодо Білорусі?
П.К.: В правлячому таборі є декілька ліній. Напевно й досі сильною є та «гедройцівсько-солідарністьсько-качинська» (ясна річ, маю на увазі Лєха Качиньського) і в її дусі були витримані висловлювання прем’єра. Була також певна її критика зі сторони політиків «Солідарної Польщі», а також непродумані висловлювання віце-спікера сейму Терлецького, котрий риторично питав щодо відправки танків, доводячи питання допомоги опозиції до абсурду. Крім того, ще маємо критику будь-якої участі Польщі з боку націоналістичного табору, а також спільний лист президента Анджея Дуди з президентом Литви, витриманий у дусі примирення і посередництва. Але все це разом не створило жодної критичної маси польській політиці.
П.К.: В правлячому таборі є декілька ліній. Напевно й досі сильною є та «гедройцівсько-солідарністьсько-качинська» (ясна річ, маю на увазі Лєха Качиньського) і в її дусі були витримані висловлювання прем’єра. Була також певна її критика зі сторони політиків «Солідарної Польщі», а також непродумані висловлювання віце-спікера сейму Терлецького, котрий риторично питав щодо відправки танків, доводячи питання допомоги опозиції до абсурду. Крім того, ще маємо критику будь-якої участі Польщі з боку націоналістичного табору, а також спільний лист президента Анджея Дуди з президентом Литви, витриманий у дусі примирення і посередництва. Але все це разом не створило жодної критичної маси польській політиці.