В питаннях Білорусі Захід є або дуже слабким, або жахливо цинічним. Частина І

   

 Нижче подані фрагменти інтерв'ю відомого польського політика, публіциста і науковця Павла Коваля щодо останніх подій в Білорусі.

    Текст мав би бути цікавим для громадян України, які, зазвичай, оцінюють політичні події дуже емоційно, не замислюючись. Ну, така в нас політична культура. Поляки не є суперавторитетами в політиці, але багатовіковий досвід існування в оточенні потужних імперій змусив їх давати політичну оцінку подіям більш з позицій здорового глузду, ніж емоцій.

    Зверніть також увагу на певну зверхність в оцінці пострадянських країн, часом вона обґрунтована. Ще один момент: навіть поляки, які живуть поряд з нами в парі сотень кілометрів, багато чого не розуміють (або не хочуть?) з наших (пострадянських) реалій. Що ж тоді вже говорити про французів з всякими греками та іспанцями? J

    Вибачайте за недбалість оформлення тексту і можливі помилки у граматиці та пунктуації, але хотілось зробити переклад якнайшвидше, щоб текст не втратив актуальності. Ну й прогнози справдити в режимі реального часу і реальних подій є можливість. Та й оцінити перспективи України і причини появи «слуг» і «голосів» у нашому політикумі, рівно, як і оцінити роль грантових ГОшок і справжні цілі їх створення та існування в Україні.

В питаннях Білорусі Захід є або дуже слабким, або жахливо цинічним (розмова з Павлом Ковалем). Частина І

Міхал Сутовскі – Публіцист видання Krytyka Polityczna

Як жити після великої гри

Форт Траугутта Міхал Кіціньскі купив у день свого народження

 – хоче створити тут центр особистого розвитку. 

Фото Дарек Левандовскі

 Переклад інтерв'ю з польського "Форбса"

Журналіст Філіп Ковалік

Міхал Кіціньскі, співзасновник компанії CD Projekt, згадує, як виник «Відьмак», чому його знудили ігри і чому він воліє медитувати у Священій Долині Інків в Перу

ФОРБС: Третя гра «Відьмака» виходить на ринок. Вже на етапі попереднього продажу гравці замовили 1,5 мільйонів екземплярів гри. Очікується серйозний успіх?
Міхал Кіціньскі: Це насправді проривна прем’єра. І йдеться зовсім не про те, що продасться чотири, шість чи вісім мільйонів штук. «Відьмак 3» - це гра найвищого з можливих рівнів. В Польщі ще мало хто це усвідомлює, але та продукція виводить CD Projekt до вищої світової ліги виробників ігор, на рівень таких фірм, як Rockstar, Valve чи Blizzard.

Час платити (переклад статті з сайту Rzeczpospolita)

Це експрес-переклад статті Єнджея Білєцького (Jędrzej Bielecki ) Czas zapłaty

Вже тільки Європа може визволити Україну з обіймів олігархів, які паралізують розвиток країни з моменту її народження. Якщо цього шансу українці не використають, їх країні припаде роль російської провінції - пише з Києва журналіст "Речі Посполитої".

Ріг столичних вулиць Рогнединської та Шота Руставелі добре відображає стан країни. На одному розі салон Феррарі, на другому - Міністерство соціальної політики. З одного - святилище для кількох відсотків населення, які можуть собі дозволити практично все, на другому - установа, яка не може запропонувати переважній масі людей в принципі нічого .

Життя, життя ти як новела

Щойно повернувся з ювілейних торжеств.

І дивно і трохи смішно.

Ніби вчора хтось такий сопливий і замурзаний тягнувся за нами в каналізацію - шукати скарби в підземній Полтві і бічних каналах. І шалено ревів через те, що його не беруть в ту мандрівку.

А нині сивий статечний бізнесмен, якого не тягне навіть на дрібні ... ні не авантюри, а просто дрібнесенькі пригоди.

Пошукав під настрій пісеньку Ришарда Ринковського (Ryszard Rynkowski) з польського телесеріалу "Клан"...

Трохи в тему попало

Щось знайоме до болю...

"Мабуть, те, що всі вони майже без винятків були ще не людьми в сучасному сенсі цього слова, а заготовками, болванками, з яких тільки криваві століття історії викують колись насправді горду і вільну людину. Вони були пасивні, жадні і неймовірно, фантастично еґоїстичні. Психологічно майже всі вони були рабами - рабами віри, рабами собі подібних, рабами дрібних пристрастей, рабами користолюбства. І якщо волею Провидіння хтось із них народжувався чи раптом ставав паном, він не знав, що робити зі своєю свободою. Він знову поспішав стати рабом - рабом багатства, рабом протиприродніх надмірностей, рабом розпусних друзів, рабом своїх рабів. Переважна більшість з них ні в чому не була винна. Вони були занадто пасивними і занадто невігласами. Рабство їхнє спиралося на пасивності і невігластві, а невігластво і пасивність знову і знову породжували рабство. Якби всі вони були однаковими, опустилися б руки і не було б на що сподіватися. Але всеж-таки вони були людьми, носіями іскри розуму. І безперервно, то тут, то там спалахували і займалися в товщі їх маси вогники неймовірно далекого але неминучого майбутнього. Спалахували, незважаючи ні на що. Незважаючи на всю їх здавалось би нікчемність. Незважаючи на гніт. Незважаючи на те, що їх затоптували чобітьми.

Коли мене вже не буде...

Одна з найвиразніших пісень Северина Краєвського на слова Аґнєшки Осєцкої "Kiedy mnie już nie będzie... "
Ця пісня відома також і у жіночому виконанні, бо ориґінальний текст авторки, поданий власне від імені жінки. Бралося за виконання цієї пісні багато польських співачок. Як на мене, то найвиразніше виконання вдалося пані Маґді Умер (Magda Umer).
Але найбільш популярним став варіант цієї пісні у виконанні Северина Краєвського (Seweryn Krajewski).
Нижче подано власне цей варіант і приблизний переклад. Переклад не еквіритмічний, а просто для орієнтації тих, хто не дуже розуміє текстів польською.

Розповім вам про Естер

Не знаю, як для кого, а для мене саме це оповідання Марека Гласка стало ключиком до вхідної брами у світи автора. Світи, знайомство з якими подібне до прогулянки нічним містом, коли зі зловісного мороку раптом з’являються чарівні й світлі з’яви, які як штрихи олівця чарівника створюють і поступово відкривають нам правдиве обличчя міста, яке вдень розчиняється в метушні його ласих до грошей, розваг і задоволень мешканців. Так і в світах Гласка в мороці людської підлості, хтивості, зрадливості і фарисейства то тут то там спалахують штрихи і крапки святих і чистих почуттів, які знаходять відгук в наших зашкарублих і зневірених душах.

Вся Гласкова творчість неначе спроба донести небом дане знання напівписьменим і напівглухим людям. Жінки і чоловіки співіснують в цьому світі від сотворіння світу, але що вони знають одне про одного?
Гласкові спроби показати внутрішній світ чоловіків, часом незрозумілий для них саміх, десь на грані зради гендерних таємниць. Він розповідає про те, про що чоловіки зазвичай не говорять, чи то зі страху виглядати безпорадними, чи то для збереження свого надуманого статусу вищості. А що Гласко? Він ніби і відкриває ненароком таємниці чоловічої психіки, але тут же, як і герої його творів, спростовує і заперечує їх своїми словами і вчинками.
Постійне коливання між зневірою і коханням, пошук жінки, яка би стала божеством, і страх, що раптом зустрінеш таку жінку, бо оточуючий світ рано чи пізно знищить твоє святе почуття, ще щось просте і тому не очевидне, що відбирає відвагу в чоловіків. Відвагу повірити жінці і своєму коханню.

Може то сповідь і бажання вибачитися. А може то крик душі, яку так ніхто і не спромігся зрозуміти...


А тепер просто пара уривків з оповідання.

Марек Гласко (Marek Hłasko.) Порт прагнень

Станіславові Дигату

  - Приємне місце - сказав моряк в офіцерському однострої.
    В барі було майже абсолютно пусто. При стійці вперто бешкетував самотній пияк вже так давно, що його діяльність навіть не викликала цікавості. Позіхаючі кельнери апатично пересувалися між столиками, барменка дрімала сперши голову на долоні. Оркестранти порозповзалися з естради і попідсажувались до окремих столиків, де натягали на горілку підпитих гостей. Вентилятор мляво обертався в густому повітрі, а його діяльність була так само ялова, як і дії пияка при стійці. Нечисельні відвідувачі познімали піджаки і сорочки поприлягали темними плямами до їх спітнілих тіл. Усім докучав білий жар серпневої ночі.

Станіслав Лєм. Раса хижаків

В липні 2006 року у видавництві “Wydawnictwo Literackie” (Краків, Польща) побачила світ посмертна збірка останніх текстів Станіслава Лєма  - Stanisław Lem, “Rasa drapieźców. Teksty ostatnie”, 280 стор., ціна 32,99 злотих (приблизно $11).

Фактично це збірка останніх публікацій львів'янина С.Лєма, які двічі на місяць друкувалися у тижневику “Tygodnik Powszechny”. Укладач Томаш Фіалковський (Tomasz Fiałkowski) у післямові так визначив жанр цих публікацій: "Ці статті не є політичною публіцистикою: це радше спроба діагностування стану світу у всій його складності, сплетіння різнорідних ниток, сусідство яких часто вражає, але завжди є вмотивованим”.

 

Слушно, спектр зацікавлень пана Станіслава Лєма вражає, рівно як і його манера несподівано змінювати об’єкт обговорення.

Марек Гласко. Гарненька дівчина

Це була дійсно прегарненька дівчина. Люди, які відвідували цей парк, - навіть такі, що робили це багато років поспіль - не пригадували собі, щоб з'являлася тут колись хоч одна дівчина, яку можна би було порівняти з нею. Ця дівчина підривала віру у матеріальність світу; ті, хто проходив повз лавку, на якій вона сиділа, діставали враження, що пройшли по п'ять кроків в іншому світі. Навіть старенький, що багато років швендяв тут з загостреним ціпком, роззявивши рота так і йшов до кінця алеї. А той старенький немало тут бачив, багато міг би розповісти про травневі ніченькі, коли - задихаючись від злосливого задоволення - виполошував звідси бідних коханців.