В липні 2006 року у видавництві “Wydawnictwo Literackie” (Краків, Польща) побачила світ посмертна збірка останніх текстів Станіслава Лєма - Stanisław Lem, “Rasa drapieźców. Teksty ostatnie”, 280 стор., ціна 32,99 злотих (приблизно $11).
Фактично це збірка останніх публікацій львів'янина С.Лєма, які двічі на місяць друкувалися у тижневику “Tygodnik Powszechny”. Укладач Томаш Фіалковський (Tomasz Fiałkowski) у післямові так визначив жанр цих публікацій: "Ці статті не є політичною публіцистикою: це радше спроба діагностування стану світу у всій його складності, сплетіння різнорідних ниток, сусідство яких часто вражає, але завжди є вмотивованим”.
Слушно, спектр зацікавлень пана Станіслава Лєма вражає, рівно як і його манера несподівано змінювати об’єкт обговорення. Тематика його виступів надзвичайно різноманітна: тенденції розвитку суспільства, роль інтелектуалістів у сучасному світі, тероризм, війни, стихійні лиха, політика і політики Польщі та світу, література і наука, деградація людства, конфлікт і співіснування цивілізацій, культур та релігій – це все переплітається в кожній з публікацій. Це прискіплива хроніка подій, написана людиною небайдужою, мудрою і досвідченою. Це ніби прощальна розмова з автором, який прагне зрозуміти сам і пояснити нам, який світ він нам лишає.
Станіслав Лєм болісно переживав відхід Чеслава Мілоша і Папи Івана-Павла ІІ, вважаючи що Польща втратила двох світового значення духовних лідерів польської нації. Він був третім, останнім...
Сайт: “Wydawnictwo Literackie” http://www.wydawnictwoliterackie.pl
Декілька цитат з книги.
Про політиків і політику.
“Політика трохи нагадує розклад руху потягів: її уділом є те, що можна сполучити, синхронізувати і організувати, але вже місткість і вміст товарних чи пасажирських потягів лишається поза компетенцією політиків.”
“З нашої відданості США небагато маємо. Яким є стан наших стосунків з Росією, не насмілився би окреслити, в цій хвилині власне ніякий. Нам бракує конкретизованої політики стосовно Росії, оскільки у нас взагалі відсутня зовнішня політика. Всі партії вчепилися одна в одну, як пси, що гризуться на подвір’ї, і їм навіть не спадає на думку озирнутися, щоби справдити, чи не наближається хтось з кийком у руці.”
Про суспільство
Ми втратили елементарні компаси. Викинуто до глибокої ями марксистську брехню, натомість її замінила жахлива хіть готівки.
Хробацтво реклами, яке в жахливих кількостях повилазило в усіх світових телекомпаніях, викликає в мене почуття несмаку. Що характерно, стосується реклама того, що їсться та п’ється або того, чим людина миється; нема мови про якесь інтелектуальне життя. Моя мама напевно би вирішила, що це спеціальні програми для прислуги: як найкраще відмити підлогу, як найшвидше приготувати обід і змити після нього посуд...
Про історію
Тим часом кількість нещасть людських, які звалилися минулого сторіччя на нашу країну, неможливо точно облічити, але й неможливо забути. Ніхто не оцінить і не зважить втрат, які ми понесли внаслідок знищення нашої найліпшої інтелігенції. Поки говориться про знищення особистостей, навіть якщо число їх кільканадцять або кількадесят, доти можна зберегти індивідуальне ставлення до жертв. Чим більша їх кількість, тим легше особистісна індивідуальність конкретних постатей перероджується у статистичну абстракцію. Німці разом з Совєтами втопили нашу країну в смерті до такого ступеню, що неможливо це повністю усвідомити. Можна тільки позаздрити людям, котрим анонімний танк історії не проїхав через середину життя.
Немає коментарів:
Дописати коментар