Мандрівка у часі. Львів у 1929-му.

Нарешті завершив перший етап систематизації даних про Львів з польського довідника 1929 року "Ksiega Adresowa Polski (Wraz z w.m. Gdanskiem) dla Handlu, Przemyslu Rzemiosl i Rolnictwa". ("Адресна книга Польщі (разом з вільним містом Гданьськом) для торгівлі, промисловості, ремесел і сільського господарства")

Книжки самої в руках не тримав, але інформація є на сайті JewishGen  у вигляді сканів ксерокопій. Якість зображення досить кепська, тому перетворення інформації у текстові файли і створення можливості її сортування за адресами, прізвищами чи родом діяльності тривала пару років з перервами. Крім того, додано сучасні адреси об’єктів з врахуванням перейменувань, злиття та ліквідації вулиць Львова, а також руйнацій міста в ході Другої Світової Війни, радянського панування та сучасного українського керування.

Про львівські міфи: Батяри і полікєри

В цьому мультиетнічному котлі виник львівський балак

Львів зробився місцем паломництва громадян України. Приваблює гостей не тільки унікальний архітектурний комплекс міста, а й сила силена історій про минуле Львова, як правдивих, так і майстерно вигаданих різного ґатунку промоутерами Львова. Експлуатація легенд дає чималенький дохід, тому множаться вони безперервно. Одною з таких "золотих жил" є львівський балак або львівська ґвара - говірка львівської бідноти і декласованих елементів. "Розробка" золотої жили почалася ще за польських часів у 20-30-х роках минулого століття. Поляки визначили головні особливості цієї говірки і надали їй статусу міського діалекту польської мови. Насправді ж ближчою до істини є думка фахівців, що цей мовний феномен варто назвати львівським койне - чудернацькою сумішшю мов етносів, що населяли Львів: українців, поляків та євреїв, з німецькими та мадьярськими домішками. Кожен з етносів практично слушно вважав балак діалектом своєї мови. Носіїв ідішу зусиллями Сталіна, Гітлера та інших "фахівців" вилучили з цього змагання, а от суперечка між поляками та українцями точиться далі.