ДК: Юра, ты ж у нас в институте всегда считался националистом, что скажешь о новой волне украинизации? Ты ж всегда был в курсе и даже активно содействовал этой самой украинизации, еще когда это было не модно и небезопасно.
Ігор: Микола, не чіпай його з тим мовним питанням, ціліший будеш (сміється). Ти ж ніколи тими питаннями не цікавився: ні івритом, ні українською мовою, бо ти ж типовий радянський єврей - монолінгв-інтернаціоналіст. Тобі то було зручно ще з університету. Тому й не зауважив, як Юрка тоді взули (сміється).
ДК: Ну почему, шум помню, помню, как в один день всем раздали образцы документов на мове и словарь основных научно-технических, экономических и юридических терминов. Было даже интересно.
Ю: Це тобі інтересно, а мені й досі противно, але тепер більше смішно. То ще був СРСР, але влади вже ніякої не було. Тодішній Народний Рух (НРУ) був замаскований під "Просвіту" і ТУМ (товариство української мови), вони боролися з парткомом КПРС. Щоб боротися з парткомом вони створили свій партком "по образцу і подобію", бо ж іншого способу управління не уявляли. "Боротьба" набрала такого розмаху, що майже всі перестали працювати. Оскільки ні парткомівці, ні рухівці ні хера реально робити не вміли, ні економіка, ні розвиток підприємства їх не цікавили (бо вони на тому просто не розумілися), то боротьба точилася переважно за символіку і мову. Ну, символіка - це зрозуміло, бо "рухівський партком" шалено прагнув керувати і був впевнений, що як тільки символіка поміняється, а російськомовних познімають з керівних посад, то все само собою почне працювати.
У вас не було такого в дитинстві, береш якийсь іноземний словник з алфавітом і пишеш українські, або російські слова, наприклад, "німецькими" буквами, і вважаєш, що ти пишеш по-німецькі і німці тебе розумітимуть. Було? Ну от, а до рухівців дитинство пізніше прийшло.
ДК: Ну, это все я помню, но ты ж в этом не участвовал ни с какой стороны, ты тогда перехватил у руководства право заключать договора и в основном и обеспечивал финансирование предприятия.
І: Вони тоді з Богданом тіпа в "Монополію" грали - азартно підпорядкували собі неформально три чверті підприємства, зачарували економічний блок і реально бавились в економіку - всі хотіли з ними працювати, бо премії чималі платили тим, хто вмів щось робити. Керівництву то було не до вподоби - влада з рук тікала, правда і відповідальності менше (сміється). Ну, керівництво у нас було в закулісних іграх сильне - періодично натравлювало на Юру і Бодю, то партком КПРС, то партком руху. Старі і нові партійні "еліти" зливалися в екстазі боротьби за "премію всім порівну, а парткомам трохи більшу". Керівництво бралося бути арбітрами, ну і обдирало реформаторів, як липку.
ДК: Так при чем здесь украинизация? И каким боком Юра и Бодя к ней? Я ж и говорю - они экономику всю вытягивали.
Ю: Та при тому що треба було нейтралізувати вплив цих трьох кодл - два парткоми і керівництво з їх стукачами - на результати роботи, бо на виробництві вже почалася махновщина. Ми тоді запропонували рухівцям реальною справою - перекласти всю ділову і технічну документацію на українську мову: раз КПРС проти - то ви напряжіться і зробіть, хто ж знає краще мову, ніж ТУМ і "Просвіта"?
І: Ви вчинили, як підступні падлюки (сміється)
Ю: Та ні, все було по-чесному. Ідея їх захопила - вони доповіли верхньому начальству своєму, воно теж втішилося і ... чисто "по-партійному" встановило їм термін виконання. І тут почався лютий капець, бо "рухівський партком" мало того, що не знав засад документообігу і функціонування підприємства, ще й термінології просто не розумів, інститут же в нас науково-дослідний був.
І: Я ж говорю - падлюки ви, над людьми знущалися :)
Ю: Ну, хто над ким знущався, то час показав. Вони викликали нас на "партком" і поставили нам задачу - ваша ідея була українізувати, от ви і виконуйте! Тут ще й демократичну обласну раду обрано було. П'ємонт кипів! Ясна річ, що рухівський партком був посланий на хер, автоматично. Більше того, ми заявили, що звернемось до парткому КПРС і він точно організує маси, бо в комуністичного парткому інтелектуальний рівень вище. От тут і почалось! Ми таки пішли до парткому КПРС і сказали: хочете невігласам з Руху носа втерти - зробіть програму українізації документообігу і ділового спілкування. Ті теж захопилися - почали засідання проводити, керівництво напрягати.
ДК: И кто в конце-концов победил? Рух или коммунисты? Документацию ж нам в подразделения передали с просьбой давать предложения по расширению и усовершенствованию. Или они объединились?
І: Ти ж всіх знаєш, ми ж всі об'єднувались тільки на святкових травневих і листопадових демонстраціях та на Різдво і Паску, за келішком та ковбаскою. Дядя Коля, ти точно ніби з Місяця впав, нічого не пам'ятаєш.
Ю: Та ні, документацію ми таки самі зробили. По договорах залучили плановий і одного з наших україномовних юристів, а самі поділили між собою термінологію і основні керівні документи. Ну і зробили то за 2 місяці. Найскладніше було надрукувати і розмножити. І тут Бог милував, як пізніше виявилось, нас від дурості - набір і друк ми замовили по договору в одній з фірм, яка мала комп'ютери і ксерокси. І оплатили зі своїх грошей готівкою з квитанціями.
І: А от коли роздали комплекти по підрозділах і службах - о тут і почалось! Як каже Юра - лютий капець. Возбухли народні маси з числа гнилого соціального прошарку - радянської інтелігенції. Вони побігли в партком КПРС (не без підказки керівництва, ясна річ) зі скаргою на примусову українізацію і розпалювання ворожнечі на національному грунті. Пішли скарги на якість перекладу (слова незрозумілі, що призведе до порушення технологічної дисципліни і т. ін.)
Ю: Найбільше вразив рухівський партком. Вони уважно розглянули документи і ... образились. Передали документи на експертизу філологам, на літературне редагування. Задурно редагувати ніхто не схотів, бо ж патріоти. Сказали, що автори перекладу тупі і безграмотні, тому їх треба змусити то переробити і погодити з науковцями-мовознавцями. Рухівці на повному серйозі проголосували постанову про "зобов'язати ... виправити, узгодити і надати на затвердження до осередку ТУМ" і вручили нам постанову для виконання, ясна річ були послані за відомою адресою. Партком КПРС визнав акцію ідеологічно шкідливою і закликав керівництво розглянути доцільність перебування ініціаторів перекладу на керівних посадах.
І: Ти замовчуєш найцікавіше - про виклик до КГБ :)
Ю: Та який там виклик! Мене запросили, а потім виявилося, що всіх сімох ініціаторів і активних учасників запрошували. Приводом для запрошення було дві офіційних заяви до КГБ про мою злочинну діяльність у складі очолюваної мною групи. Одну заяву, політичну, про прояв крайнього націоналізму у в.о. першого заступника директора, написав партком КПРС, а партком рухівський написав заяву підлішу - про нецільове використання коштів на друк і розмноження непрофільних текстів і використання для цих цілей персоналу та обладнання підприємства.
ДК: Так вы еще и сесть могли за это? Я знаю, кто был в руководстве Руха в институте, я знаю их уровень интеллекта, поэтому думаю, что они без помощи моих однокурсничков из руководства института и объединения не обошлись.
І: До чого тут інтелектуальний рівень? Це з серії спритність і хитрожопість...
Ю: Мені сподобався один з працівників КГБ, заходить в кабінет слідчого і каже: "А ну, покажи мне этого молодца, на которого и Рух, и партия обижаются. Этот? Вроде не придурок и не инопланетянин... значит американский шпион!". Але в цілому вони нормальне враження справили, більше того дали тексти заяв почитати і службову записку-"об'єктівку" від нашого першого відділу. Прийшов в інститут - поставив Славіку, який був начальником першого відділу, пляшку, бо він виявився найпоряднішим з усіх посадових осіб і партійних начальників виявився. Ну, а потім мені прийшлось і з прокуратурою, і з ментами багато спілкуватися. Добре, що ми друкували і множили документи за угодою і з квитанціями про оплату.
Так що, дядя Коля, я тобі про мову можу сказати лише одне.
Якщо в Україні хтось педалює мовне питання не зробивши за 25 років Незалежності нічого конкретного в цій сфері, значить цей "хтось" хоче на чужому прутні до раю в'їхати - заробити політичний капітал, або вибити собі трохи бабла, шантажуючи владу дестабілізацією. Або використовується "в темну" третьою силою в її інтересах. Як наше керівництво рухівський партком використовувало.
ДК: Так ты хочешь сказать, что все это спекуляции политические? Что украинизации нет?
Ю: Українізація є і буде, це процес об'єктивний і довготривалий. Багато зроблено. Ще більше треба зробити. Ніхто системно ні хера не робить і не мислить. Можемо про це поговорити, але не хочу, бо то мене дуже нервує. Може колись іншим разом.
І: Миколо, тут не в українізації справа, а в тому, що будь-яка добра справа гальмується, бо протирічить латентним інтересам певних суспільних груп. В даному конкретному випадку українська мова стала інструментом і жертвою боротьбі за владу, за посади. І все. Такий висновок.
Ю: Висновки набагато ширші: якщо хочеш зробити реальну реформу, то в тебе повинні бути вагомі важелі впливу на різні суспільні групи та їх ватажків - політичні, економічні або навіть і фізичні. І ти повинен вміти віртуозно ними користуватися. Найефективніше - це пояснити і домовитись, але в нас ментальність така, що така властивість, як договороздатність в ній відсутня (сміється). Та й часу мало, щоб теревені розводити. У нас і в державі так. Придивись уважно скільки присідань і поклонів треба зробити, щоб без шаленого спротиву щось впровадити.
І: Є ще інший шлях - метод чотирьох євангелій, ми ж країна християнська.
Ю: Маєш рацію щодо методу, але у нас не християнство, а удаване християнство. І в цьому теж проблема.
Давайте краще про нашого мера поговоримо, це актуальніше і веселіше. Хоча латентних мотивів в цієї особи, схоже набагато більше, ніж у авторів концепції "мовної інспекції"
Немає коментарів:
Дописати коментар