Щойно повернувся з ювілейних торжеств.
І дивно і трохи смішно.
Ніби вчора хтось такий сопливий і замурзаний тягнувся за нами в каналізацію - шукати скарби в підземній Полтві і бічних каналах. І шалено ревів через те, що його не беруть в ту мандрівку.
А нині сивий статечний бізнесмен, якого не тягне навіть на дрібні ... ні не авантюри, а просто дрібнесенькі пригоди.
Пошукав під настрій пісеньку Ришарда Ринковського (Ryszard Rynkowski) з польського телесеріалу "Клан"...
Трохи в тему попало
Знайшов і старенький свій переклад тексту пісеньки - такий собі без претензій текст з побутовою філософією. Та й пісенька видалася досить милою під настрій та після щедрого українського застілля
Як у Вівальді в «Порах року»
В очах твоїх вирує світло,
У часі мчиш шаленим кроком...
Скажи, життя, нам щось привітне.
Життя, життя, ти як новела, якої нам завжди не досить.
Ще ніби вчора - юні вельми, а завтра - ніби сніг волосся.
Життя, життя, ти як новела, раз приязне, раз – вороже…
Часом хочу пожалітись, а на тебе… ні, не гоже.
Родину, як дерево, с кожного боку
Час точить, надломи, хитання….
Як у Вівальді в «Порах року»:
Крихта зАхвату – лик страждання
Життя, життя, ти як новела, якої нам завжди не досить.
Ще ніби вчора - юні вельми, а завтра - ніби сніг волосся
Життя, життя, ти як новела, що поглинає нас як річка:
Хочеш нині знать майбутнє, хоч кінця чекаєш звично.
Життя, життя, ти як новела, раз приязне, раз – вороже…
Часом хочу пожалітись, а на тебе… ні, не гоже.
Життя, життя, ти як новела, що поглинає нас як річка:
Хочеш нині знать майбутнє, хоч кінця чекаєш звично.
Ришард Ринковскі
Немає коментарів:
Дописати коментар