Перший базовий закон людської глупоти
Перший базовий закон людської глупоти безапеляційно стверджує:
Завжди і неминуче кожна людина недооцінює кількість дурнів у її оточенні.
На перший погляд це твердження звучить занадто тривіально, розпливчато і жахливо неблагородно. Проте, при ретельній перевірці розкривається його реальна достовірність. І суть навіть не в тому, наскільки точні кількісні оцінки людської глупоти, нас неодноразово і регулярно вражає той факт, що:
а) люди, яких ми вважали розсудливими і розумними виявляються ганебно тупими;
б) день у день з безперервною монотонністю нас переслідують своєю активністю тупі особи, які з’являються раптово і несподівано в найнезручніших місцях і в найнеочікуваніші моменти.
Перший базовий закон стримує мене від визначення точної частки глупих у загальній популяції: будь-яка кількісна оцінка виявиться заниженою. Отже на наступних сторінках, я позначатиму частку глупих у популяції символом σ.
Другий базовий закон
Культурні тенденції, які нині в моді на Заході, тяжіють до ідей зрівнялівки у підходах до життя. Людям подобається думати про людські створіння, як про результат роботи певної ідеально сконструйованої машини для масового виробництва. Генетики і соціологи, виходячи з цього, намагаються довести за допомогою солідного апарату наукових даних і формулювань, що всі люди мають однакові здібності від народження, і якщо хтось більш здібний ніж інші, то це не від природи, а завдяки вихованню. Я не підтримую цю загальноприйняту точку зору.
На моє тверде переконання, яке підтверджене багаторічними спостереженнями і експериментами, люди не мають рівних або однакових здібностей – одні є глупішими, а інші – ні, і ця різниця визначається природою, а не зусиллями чи факторами культури. Одна людина є глупою, так само, як інша – рудоволосою; одна людина відноситься до категорії дурнів так само, як і інша - до категорії людей з певною групою крові. Немудра людина народжується дурнем волею Провидіння. Хоч я і переконаний, що певна частина людських істот є глупою і є такою через генетичні особливості, я не є реакціонером, який нишком намагається відновити класову або расову дискримінацію. Я твердо переконаний, що глупота є позасистемною властивістю будь-яких груп людей з рівномірним розподілом відповідно до постійної пропорції. Цей факт науково виражений Другим базовим законом, який говорить, що:
Імовірність того, що певна людина може виявитись глупою, не залежить від будь-яких інших якостей цієї людини.
В цьому випадку Природа здається дійсно перевершила себе. Загальновідомим є той факт, що Природі, в якійсь містичний спосіб, вдається зберігати постійну відносну повторюваність певних природних явищ. Наприклад, чи народжуються люди на північному полюсі, чи на екваторі, чи у розвинутих, чи слаборозвинутих пар, чи чорного, червоного, білого або жовтого кольору в них шкіра, співвідношення дівчаток і хлопчиків серед новонароджених є постійним з дуже незначною кількісною перевагою хлопчиків. Ми не знаємо, як Природа досягає цього дивовижного результату, але ми знаємо, що для його досягнення вона мала би оперувати великими числами. Найбільш дивовижним фактом про повторюваність глупоти, є те, що Природі вдається досягнути цієї повторюваності з однаковою ймовірністю, незалежно від розміру групи.
Таким чином, один і той же відсоток немудрих людей буде виявлений, як при розгляді дуже великих груп, так і у випадку дуже маленьких груп. Жоден інший набір спостережуваних явищ не надає такого яскравого доказу могутності Природи.
Докази того, що освіта не має нічого спільного з ймовірною кількістю дурнів, були отримані в ході експериментів, які проводились у великій кількості університетів по всьому світі. Можна поділити складну спільноту, якою є університет, на п’ять основних груп, а саме: сині комірці (робітники), білі комірці (службовці), студенти, представники адміністрації і професори. Кожного разу, коли я аналізував групи синіх комірців, виявлялося, що серед них була частка σ немудрих. Оскільки значення σ виявилося більшим ніж я очікував (див. Перший Закон), то, віддаючи належне моді, я спочатку думав, що виною тому розшарування суспільства, бідність і брак освіти. Але просуваючись у дослідженнях вгору соціальними сходами, я виявив, що таке ж співвідношення переважало серед білих комірців і студентів. Ще більш вражаючими були результати серед професорів. Розглядав я великий університет, чи маленький коледж, відомий чи другорядний учбовий заклад, всюди виявляв ту саму частку σ тупих професорів. Результати мене настільки вразили, що я провів особливу стадію досліджень на спеціально вибраній групі, реальній еліті – лауреатах Нобелівської премії. Результат підтвердив вищість сил Природи: частка тупих серед нобеліантів дорівнювала σ.
Цю думку важко сприйняти і усвідомити, але занадто багато експериментальних результатів довели її фундаментальну правдивість. Другий Базовий Закон – це залізний закон, і він не допускає винятків. Жіночий визвольний рух підтримає Другий Базовий Закон, оскільки він показує, що частка тупих індивідуумів однакова як серед жінок, так і серед чоловіків. Громадян слаборозвинутих країн третього світу ймовірно втішить Другий Базовий Закон, тому що вони знайдуть в ньому доказ, що мешканці розвинених країн, не такі вже й розвинені. Подобається нам Другий Базовий Закон чи ні, але його наслідки лякають:
Закон передбачає, що незалежно від того, чи обертаєтесь ви у вищих колах товариства, чи знайшли притулок серед полінезійських мисливців за головами, чи усамітнитесь ви у монастирі, чи вирішите провести решту життя у компанії чарівних і розпусних жінок, вам завжди доведеться зіткнутися з таким самим відсотком тупих людей – і цей відсоток (згідно з Першим Законом) завжди перевершить ваші очікування.
Третій Базовий (або золотий) Закон
Третій фундаментальний закон припускає, хоч і не стверджує цього однозначно, що людські істоти поділяються на чотири основні категорії: простакуваті (зона Н), розумники (зона I), бандити (зона B) і дурні (зона S).
Як легко здогадався проникливий читач, ці чотири категорії відповідають
Якщо Том своїми діями завдає собі збитків, приносячи при цьому користь Дікові, то його ідентифікатор потрапляє до зони H, бо він діяв, як простакуватий. Якщо Том своїми діями приносить користь собі й Дікові, то його ідентифікатор потрапляє до зони I: Том діяв, як розумник. Якщо Том своїми діями приносить користь собі і завдає шкоди Дікові, то його ідентифікатор потрапляє до зони B: Том діяв, як бандит. Глупота пов’язується із зоною S і всіма позиціями, що розташовані на осі Y нижче точки 0.
Як недвозначно визначає Третій фундаментальний закон:
Дурень – це людина, яка завдає шкоди іншій особі або групі осіб, не отримуючи при цьому користі для себе, а часом навіть й зазнаючи збитків.
Зіткнувшись вперше з Третім фундаментальним законом, раціонально мислячі люди інстинктивно реагують на нього з почуттям скептицизму і недовіри. Справа в тому, що розсудливі люди мають труднощі зі сприйняттям і розумінням немудрої поведінки. Але облишмо теорії високого рівня і глянемо прагматично на наше повсякденне життя. Кожен з нас може пригадати випадки, коли в результаті своїх дій хтось отримав зиск, завдаючи нам збитків: ми мали справу з бандитом. Ми теж можемо пригадати випадки, коли хтось в результаті своїх дій завдав собі шкоди, а нам приніс користь: ми мали справу з простакуватою людиною. Ми можемо також згадати випадки, коли певна людина вчинила дії, внаслідок яких користь отримали обидві сторони: це була мудра людина. Такі випадки дійсно трапляються. Але після ретельного розмислення, ви повинні визнати, що ці події не найчастіше траплялися в нашому повсякденному житті. Наше повсякденне життя складається переважно з випадків, коли ми втрачаємо гроші та/або час та/або енергію та/або апетит, гарний настрій і здоров’я, через неймовірний вчинок якоїсь безглуздої істоти, яка не отримує і не може нічого отримувати від створення незручностей, труднощів і шкоди для нас. Ніхто не знає, не розуміє і не може пояснити, чому ця безглузда істота робить те, що вона робить. Насправді ж цьому нема пояснення, або краще - є тільки одне пояснення: людина, про яку йдеться, є дурнем.
Розподіл за категоріями
Більшість людей не діє послідовно. За певних обставин людина діє розумно, а за інших обставин та сама людина діє, як безпорадна. Єдиним важливим винятком з цього правила є дурні, які зазвичай демонструють сильну схильність до ідеальної послідовності своїх вчинків у всіх сферах людської діяльності. З усього, що відбувається, зовсім не витікає, що ми можемо позначити на базовій діаграмі тільки дурнів. Ми можемо розрахувати для будь-якого індивідуума його середньозважене положення на діаграмі з рисунка 1, цілком незалежно від ступеня його мінливості. Простакувата людина часом може поводитись цілком розумно, а іноді може діяти, як бандит. Але оскільки людина, про яку йдеться, власне по суті своїй є простакуватою, то більшість її вчинків буде діями простакуватої людини. Таким чином, загальне середньозважене положення всіх дій такої людини розміщуватиметься в квадранті H базової діаграми.
Той факт, що на базовій діаграмі можна розміщувати певних індивідуумів, а не їх вчинки, дозволяє зробити певні висновки щодо розподілу бандитів і дурнів.
Досконалий злочинець – це той, хто завдає своїми діями збитки іншим людям у розмірі, рівному розміру отриманої ним від цього користі. Найбільш немудрящим проявом бандитизму є крадіж. Особа, яка позбавила вас 100 фунтів, не завдаючи вам додаткових втрат або шкоди, є ідеальним бандитом: ви втратили 100 фунтів, він отримав 100 фунтів. На нашій базовій діаграмі ідеальні бандити розташуються на діагональній лінії, яка ділить зону B (бандити) на дві абсолютно симетричних підзони (лінія 0M на рис. 2).
Проте «ідеальних» бандитів відносно мало. Лінія 0M розділяє зону B на дві
Бандити з області В1, це ті особи, чиї дії приносять їм доходи більші, ніж збитки, яких вони завдають іншим людям. Всі бандити, які мають право на позицію в зоні B1, це бандити з ознаками інтелекту, і чим ближче ця позиція до правої половини осі X, тим більше рис розумної людини вони мають.
На жаль, осіб, які заслуговують на розміщення в зоні B1, не так вже й багато. Більшість бандитів фактично потрапляє до зони В2. Особам, які потрапляють в цю область, їх дії приносять вигоду меншу, ніж збитки, яких вони завдають іншим людям. Якщо хтось хоче вбити вас, щоб позбавити вас 50 фунтів, або для того, щоб провести уїк-енд з вашою дружиною в Монте Карло, ми можемо бути впевненими, що він не є ідеальним бандитом. Навіть якщо оцінювати його вигоду за його шкалою цінностей (але використовуючи вашу шкалу цінностей для оцінки ваших збитків), він все одно потрапить в зону В2 дуже близько до межі чистої глупоти. Генерали, які задля відзнаки або просування по службі завдають масштабних руйнувань або своїми діями призводять до численних жертв, теж потрапляють у цю зону.
Розподіл дурнів абсолютно відрізняється від розподілу бандитів. Якщо бандити здебільшого розсіяні у своїй зоні, то дурні щільно концентруються вздовж однієї лінії, конкретно – по осі Y, нижче точки 0. Причиною цього є те, що переважна більшість дурнів непохитно і по суті своїй є глупими, - іншими словами, вони вперті у своєму прагненні завдати шкоди іншим людям, нічого не отримуючи від того: ні користі, ні шкоди. Проте існують індивідууми, які своїми неймовірними вчинками не тільки завдають збитків іншим людям, але й в додаток шкодять собі. Це порода супер-дурнів, які в нашій системі обліку знайдуть собі місце десь в зоні S, ліворуч від осі Y.
Сила глупоти
Нескладно зрозуміти, наскільки делегування дурневі соціальної, політичної чи бюрократичної влади посилює його руйнівний потенціал. Але треба ще пояснити і усвідомити, що саме робить дурня небезпечним для інших людей, іншими словами – в чому сила глупоти.
По суті, дурні небезпечні й руйнівні, бо розумним людям важко уявити і зрозуміти їх ірраціональну поведінку. Розумна людина може зрозуміти логіку бандита. Дії бандита вкладаються в рамки раціональності: неприємної раціональності, якщо хочете, але все ж таки раціональності. Бандит хоче мати плюс на своєму рахунку (не має значення якому: майновому, політичному, грошовому, соціальному – будь-якому, який піднімає його репутацію в очах оточення – прим. перекл.). Оскільки він недостатньо розумний, щоб вигадати спосіб отримання репутаційного плюса на свій рахунок з одночасним додаванням плюса на ваш рахунок, то він зробить свій плюс шляхом створення мінусу на вашому рахунку. Все це погано, але це раціонально і, якщо ви людина раціональна, то можете це передбачити. Ви можете передбачити дії бандита, його мерзенні маневри і загрозливі прагнення, і досить часто встигнути побудувати свою оборону.
Згідно з Третім базовим законом, з дурнем це абсолютно неможливо. Тупа істота буде вас переслідувати без причини, без користі, без будь-якого плану чи схеми в найнеймовірніших місцях і найнепередбачуваніший час. Ви не маєте раціонального способу передбачення коли, як і чому вас заатакує дурень. Стикаючись з дурнем, ви опиняєтесь повністю під його владою. Через те, що дії дурня не відповідають жодним правилам здорового глузду, відбувається наступне:
а) ви ошелешені раптовістю нападу дурня;
б) навіть якщо ви очікуєте нападу, неможливо організувати раціональну оборону, оскільки сама атака не має будь-якої раціональної структури.
Факт, що активність і кроки дурня є абсолютно невпорядкованими і ірраціональними, робить проблематичним не тільки захист від нього, але й ускладнює будь-яку контратаку – спробуйте стріляти по об’єкту здатному до найнеймовірніших і немислимих рухів. Це те, що мали на увазі Діккенс і Шиллер, коли перший сказав, що «з глупотою і добрим травленням індивідуум може протистояти багато чому», а другий писав що «навіть для богів війна з глупотою є справою марною».
Четвертий базовий закон
Дехто схильний вірити, що дурень може нашкодити тільки собі, але тут вони плутають глупоту з простакуватістю. Іноді дехто піддається спокусі співпраці з дурнем, з наміром використати його у своїх інтересах. Такий маневр не може не призвести до катастрофічних наслідків, оскільки:
а) це ґрунтується на повному нерозумінні сутності природи глупоти та
б) це надає дурневі додатковий простір для реалізації його талантів.
Дехто сподівається, що він зможе маніпулювати дурнем, і до певної міри це вдається робити. Але через нестабільну поведінку дурня неможливо передбачити всі його дурні дії і реакції, тому невдовзі цей дехто буде знищений непередбачуваними діями свого партнера-дурня.
Все це чітко узагальнено в Четвертому базовому законі, який стверджує, що:
Недурні люди завжди недооцінюють руйнівної сили дурнів. Зокрема, недурні люди постійно забувають, що мати справу та/або об’єднуватись в будь-який час і за будь-яких умов з дурнями, - завжди є дуже коштовною помилкою.
Протягом століть і тисячоліть, як в приватному, так і в публічному житті, безліч осіб не брало до уваги Четвертий базовий закон і ця помилка принесла людству незліченні втрати.
П’ятий базовий закон
Замість того, щоб обговорювати добробут окремих людей, поміркуємо про добробут суспільства, розглядаючи його в даному контексті, як алгебраїчну суму індивідуальних станів добробуту. Для аналізу має важливе значення повне розуміння П’ятого базового закону. Тут можна додати, що з п’яти базових законів, П’ятий, безумовно, є найбільш відомим, і його наслідок цитується дуже часто.
П’ятий базовий закон стверджує, що:
Дурень є найнебезпечнішим типом людини.
Наслідком Закону є те, що:
Дурень більш небезпечний, ніж бандит.
Результат дій ідеального бандита (особи, яка потрапляє на лінію 0M, рис.2) є очевидним і простим – переміщення багатства та/або добробуту. Після дії ідеального бандита, бандит отримує плюс на свій рахунок і цей плюс точнісінько дорівнює мінусу, який виник на рахунку іншої людини, котрій бандит завдав збитку. Суспільство в цілому нічого не втратило і нічого не отримало. Якби всі члени суспільства були ідеальними бандитами, то суспільство було б застійним, але й не було б великого лиха. Весь бізнес в цілому був би сумою всієї маси переміщень багатства і достатку на користь тих, хто б цим займався. Якби всі члени суспільства діяли таким чином регулярно, то не тільки суспільство в цілому, а й окремо взяті особи опинились би в абсолютно стійкому незмінному стані.
Коли ж до справи беруться дурні, то історія виглядає абсолютно по-іншому. Дурні завдають збитків іншим людям, не отримуючи від того жодних прибутків на власний рахунок. Таким чином суспільство в цілому виснажується і занепадає.
Система оцінки, яка знаходить вираз у нашій базовій діаграмі, показує, що всі дії осіб, які попадають до зони праворуч від лінії P0M (див. рис. 3), поповнюють, хоч і в різній мірі, добробут суспільства, дії ж всіх осіб, які попадають в зону ліворуч від згаданої лінії P0M, призводять до його занепаду.
Іншими словами, простакуваті з ознаками інтелекту (зона H1), бандити з
ознаками інтелекту (зона B1) та, в першу чергу, розумники (зона I), всі вони сприяють, хоч і в різній мірі, збільшенню добробуту суспільства.
З другого боку, бандити з ознаками глупоти (зона B2) і простакуваті з ознаками глупоти (зона H2) додають збитки до тих, яких вже завдали дурні, посилюючи тим самим мерзотну руйнівну силу цієї третьої групи.
Все це навіює певні роздуми щодо функціонування суспільства. Згідно з Другим базовим законом частка дурнів – це константа σ, на яку не впливають час, простір, раса чи будь-які інші соціокультурні чи історичні фактори. Було б глибокою помилкою вважати, що частка дурнів в занепадаючому суспільстві є більшою, ніж у суспільстві, що розвивається. Обидві ці спільноти страждають від одного й того ж відсотка дурнів. Різниця між двома цими суспільствами в тому, що в суспільстві, яке занепадає або погано функціонує:
а) інші члени суспільства дозволяють дурням бути більш активними і виконувати більше дій;
б) відбуваються зміни в складі «не дурних» зон з відносним зменшенням популяцій в зонах I, H1 і B1 та пропорційним збільшенням популяцій в зонах Н2 і В2.
Це теоретичне припущення повністю підтверджене вичерпним аналізом історичних випадків. Насправді, історичний аналіз дозволяє нам переформулювати теоретичні висновки у підкріплений фактами спосіб і з більш реалістичними деталями. Розглядаємо ми античні, чи середньовічні, чи модерні, чи нинішні часи, вражає той факт, що будь-яка країна, що розвивається, має свою непозбувну частку σ дурнів. Проте країна, яка рухається вперед, має також надзвичайно високу частку розумних людей, які спроможні утримувати фракцію σ на відстані від управління і одночасно створювати достатню вигоду для себе та інших членів суспільства, щоб зробити прогрес беззаперечним фактом.
У країні, яка занепадає, частка дурнів σ залишається такою самою, як і завжди, але серед решти населення помітно, що в числі осіб у владі спостерігається тривожне поширення бандитів з ознаками глупоти (підзона B2 квадранта B на рис. 3), а серед осіб не при владі – не менш тривожне зростання кількості простакуватих (зона H на рис. 1). Така зміна в складі «не глупої» частини населення неминуче посилює руйнівну силу фракції σ і робить занепад довершеним фактом.
І країна йде в пекло.
Переклад на українську мій. Про авторські права – за лінком в кінці першоджерела
*- Як там було написано в салуні? «Не стріляйте в піаніста, він переклав, як зумів»
**- Якщо комусь не сподобалось – нижче є лінк на першоджерело. Зробіть краще і це буде прийнято світовим українством із вдячністю.
**- Якщо комусь не сподобалось – нижче є лінк на першоджерело. Зробіть краще і це буде прийнято світовим українством із вдячністю.
Головна мета була створити цей текст українською. Бо ситуація в країні потребує розуміння «Хто є хто в Україні?»
А без прикладної ступідології відповідь на це питання знайти практично неможливо.
Малюнки: by James Donnelly
Далі буде. «Прикладна ступідологія для українського суспільства» J
Немає коментарів:
Дописати коментар