понеділок, 7 січня 2013 р.

Мандрівка у часі. Львів у 1929-му.

Нарешті завершив перший етап систематизації даних про Львів з польського довідника 1929 року "Ksiega Adresowa Polski (Wraz z w.m. Gdanskiem) dla Handlu, Przemyslu Rzemiosl i Rolnictwa". ("Адресна книга Польщі (разом з вільним містом Гданьськом) для торгівлі, промисловості, ремесел і сільського господарства")
Книжки самої в руках не тримав, але інформація є на сайті JewishGen  у вигляді сканів ксерокопій. Якість зображення досить кепська, тому перетворення інформації у текстові файли і створення можливості її сортування за адресами, прізвищами чи родом діяльності тривала пару років з перервами. Крім того, додано сучасні адреси об’єктів з врахуванням перейменувань, злиття та ліквідації вулиць Львова, а також руйнацій міста в ході Другої Світової Війни, радянського панування та сучасного українського керування.

Видання довідника готувалося через десять років після відновлення незалежності Польщі, коли завершувалося створення державних інституцій на фоні розвитку економіки.
На той час у Львові налічувалося 238 303 мешканця. До складу Львова на той момент формально не входили Знесення, Замарстинів, Клепарів, Сигнівка, Скнилівок, Сихів, Козельники, Кривчиці, Голоско Велике і Мале, Білогорща (до складу якої входила Левандівка), які мали статус приміських сіл з відповідними гмінами. Формально, тому що у Замарстинові і на Знесенні ходили міські трмваї, а границі були умовними і обмежували тільки владу міської поліції та податківців у цих селах.
В довіднику містяться дані про близько 12 тис суб’єктів господарювання з адресами і часом телефонами, там де вони були, звісно. Охоплені, як дрібні підприємці від бляхарів, шевців і кравців, так і сфери медичного і побутового обслуговування: акушерки, лікарі, перукарі тощо.

Найцікавіше, що деякі об’єкти і надалі використовуються за призначенням (зокрема аптеки, ресторани), чого не скажеш про готелі чи, для прикладу, школи. До речі, про освітні заклади: у Львові на той час налічувалося: 31 гімназія (з них 15 державних), 68 загальноосвітніх шкіл, в тому числі 45 фінансувалося з міського бюджету, а 23 були приватними. Це не рахуючи учбових закладів для професійної підготовки. У місті функціонувало 14 поштових відділень і 6 міських поліцейських комісаріатів і один - на залізниці.

У Львові працювало 560(!) адвокатів і адвокатських бюро, 273 акушерки і 765 приватних лікарів (без врахування тих, що працювали у лікарнях); 41 аптека (не аптечний магазин, а аптека, де готували ліки провізори-фармацевти); 50 цукерень - рай для ласунів!
Крім того нараховувалось (це тільки у довіднику!) 48 книгарень (у сучасному Львові я ледве нарахував зо два десятки книгарень), 56 фотоательє, 127 перукарів і перукарень, 542 кравців і кравецьких майстерень, в т.ч. 206 - сугубо дамських, 222 пекарні, 35 пралень і 6 хімчисток (!); 19 магазинів радіотоварів(!) і навіть 5 магазинів з продажу порохотягів!
І ще пару слів про громадське харчування: ресторацій - 252, кав’ярень - 19, їдалень-закусочних - 37, барів/шинків - 52

Отака картинка. А скільки цікавих прізвищ!

При цьому треба сказати, що досить багато виробництв, видавництв і видань, артистичних об’єднань і малярських салонів просто відсутні у довіднику. Досить слабо представлені і українські об’єднання і видання, зокрема мережа магазинів "Маслосоюзу" у довіднику представлена тільки 4-ма магазинами, хоча на той час у Львові їх було не менше двох десятків.

Треба сказати, що у згадуваному довіднику міститься інформація не тільки про Львів.

Є там і Тернопіль, і Станіславів, і Коломия, і Дрогобич, і Луцьк та й менші міста, містечка і села представлені.

Цікаво!
Дописати коментар