"У них щось негаразд з головою, у тих росіян..."

Свого часу купив цю книжку з цікавості.

Ну, по-перше, назва просто не могла не знайти відгуку в серці українця )))

По-друге, цікаво було довідатись на скільки моє "негаразд" співпадає з точкою зору авторки, яка є представницею країни, якій дуже тяжко, але таки, на відміну від України, вдалося вирватись з обіймів потужного "братолюбного" сусіда.

По-третє, вразило, що переклала Н.Іваничук, яка аж ніяк у мене не асоціювалась з фінською мовою. Та й ігнорування запрошення  "Книгарні Є" було б якось некоректним.

Найпростіше було з перекладом. Бо переклад зі шведської, міг би й згадати, що у Фінляндії дві державних мови: фінська і шведська, а авторка є фінською шведкою і працює у фінських шведськомовних ЗМІ.

Книга складається з 16-ти есеїв (впіймав себе на тому, що есеї у мене асоціюються більше з назвою юдейської секти, яка стояла у витоків християнства). Переповідати зміст очевидно не буду, а от назви оприлюдню, як і своє загальне враження від книжки.

Отже 16 есеїв:

1. Про День Перемоги

2. Про ставлення до грошей

3. Про мистецтво подолання московських буднів

4. Про російську демократію

5. Про корупцію

6. Про російську жінку

7. Про російських чоловіків

8. Про паралельну реальність у Росії

9. Про російську політику

10. Про російський колективізм

11. Про росіян і алкоголь

12. Про російські імена

13. Про російську практичність

14. Про російські контрасти

15. Про те. як все ж таки сприймати Росію

16. У них щось негаразд з головою, в тих росіян

В цілому це забавна читанка. Авторка досить спостережлива, але відчувається, що ставлення до росіян у неї приблизно як у Миклухо-Маклая до гвінейських тубільців: цікаві, милі, дивні дикуни, яких цікаво вивчати і можна навіть з ними приятелювати, але у будь-який момент можна повернутися додому до звичних і милих зручностей і стилю життя.

А вони нехай лишаються у своєму дивному, але забавному і ніби-то нешкідливому для нас світі своїх ілюзій та ідеологій.

Що в цій книжці приємне, це те, що написана вона без жодного упередження, там не відчувається ані менторського тону, ані намагання висміяти інший спосіб мислення і життя. В цілому - дуже доброзичливо, з нотками остовпіння.

До глибин Достоєвського або Салтикова-Щедріна авторці далекувато, а от подивитися в дзеркало, тобто почитати цю книжку, як росіянам, так і українцям варто. Може й не дуже приємно, але може як не виправитись, то хоч причепуритися заставить.

Хотілося б прочитати таку книжку, вірніше написану з таких неагресивних позицій, про сучасну Україну.

Бо в нас таки теж з головою не все гаразд

Ну, й про видання. Точніше про видавця. Надзвичайно прикро було знаходити граматичні помилки. Особливо прикро вразила безграмотність (сподіваюся літредактора) - Єгора Гайдара всюди величають не інакше, як Єгор Гайдай.

Взагалі склалося враження, що всі літредактори подалися в письменники, а їх місце зайняли коректори, які бездумно правлять тексти, не розуміючи ні суті, ні контексту.

Ну, це вже таке, особисте. Ніколи у мене в житті не складалися стосунки з літредакторами)))

 P.S. Як на мене, книжка належить до категорії: "Варто прочитати, але можна й не купувати"

Анна-Лєна Лаурен, "У них щось негаразд з головою, у тих росіян...", Есеї, (переклад зі шведської Наталі Іваничук), Львів, ЛА "Піраміда", 2011

(переклад за виданням: Anna-Lena Lauren. De är inte kloka, de där ryssarna, Söderströms, 2008)